Зліпок часу: у столичній галереї показують рефлексії на сучасну війну

Estimated read time 2 min read

«Зліпок часу» є метафоричним портретом сьогодення крізь досвід військових, цивільних та спостерігачів.

«Цей проєкт про ті почуття, які нас примушує відчувати війна, про індивідуальну вразливість та колективну силу, боротьбу за життя, ідею та водночас насмішку над смертю, козацький герц, здатність творити мистецтво з усього», — зазначила «Вечірньому Києву» ініціаторка та кураторка виставки Лідія Гужва.

Ініціаторка та кураторка проєкту Лідія Гужва. Фото авторки

Вперше цей проєкт представили торік в Музеї сучасної російсько-української війни в Дніпрі. У столиці експозиція розмістилася в залі галереї «Лавра», що має для ініціаторки особливе значення.

Експозиція «Зліпок часу». Фото авторки
Експозиція «Зліпок часу». Фото авторки

«Поки монтувала виставку, щодня бачила золоті хрести і бані Києво-Печерської лаври. Мій прадід, Ян Карлович Шульц, працював в Лаврі позолотником, — згадує Лідія. — Він піклувався, щоб люди, які довго йшли сюди на прощу, відчули зачудування чимось великим. Минуло 100 років, і я тут створюю свій проєкт. У нас зараз більше виражальних засобів, ніж сусальне золото, але прагнемо дати те ж саме — відчутття дотичності до чогось більшого.

Ідея зробити власний проєкт виникла на іншій виставці, де було дуже багато цікавих робіт. Зрозуміла, що хочу створити простір, в якому кожна художня робота буде направляти увагу глядача до заданого сенсу. Де окремий твір буден наче літерою, які разом складають слово».

Серія Сергія Захарова «Календар українських Венер війни». Фото авторки
Серія Сергія Захарова «Календар українських Венер війни». Фото авторки

В експозиції привертає увагу серія картин колишнього в’язня терористів, донецького художника Сергія Захарова «Календар українських Венер війни». Зображення жінок без рук, що проєктується на стіни, переосмислюють взірець античної краси.

«У серії йде пряма аналогія зі статуєю Венери Мілоської. Коли ми дивимося на неї, милуємося її красою, попри те, що у неї відірвані кінцівки, — пояснює автор Сергій Захаров. — Кожен місяць в мене — це місяць нашої боротьби, витримки, протистояння. І взірець того, що ми живемо. Адже жінка є символом життя. Як у героїнь моїх творів відсутні кінцівки, так і в України обрубані території. Але країна тримається, бореться, вона прекрасна та жива».

Інсталяція «Вівтар Перемоги» Антона Логова. Фото авторки
Інсталяція «Вівтар Перемоги» Антона Логова. Фото авторки
Інсталяція «Вівтар Перемоги» Антона Логова. Фото авторки

Іншим акцентом залу є інсталяція «Вівтар Перемоги» Антона Логова, що втілює віру в Перемогу України та повернення до мирного життя. Інсталяцію вінчає тепле сонце, а три її сторони розповідають про шлях, який долають українці до мирних світанків.

Художник Антон Логов. Фото авторки

«Ця колажна та калейдоскопічна робота уособлює погляд на світ, розповідає про мої відчуття щодо подій в Україні, — поділився художник Антон Логов. — Зверху чорне опалене, а всередині жовте сонце, що продовжує світити. Під ним — малюнок 2022 року про вихід людей з Ірпен. Біля нього зображення ангела, який біжить та хапає руками ракети, а внизу затоплене місто, присвята Херсону. Головний меседж: що українці — найкращі люди у світі. В основі інсталяції — фанера, до якої приклеєні фрагменти полотен, рам, ламп, вікон».

Як розповіла Лідія Гужва, ці роботи несуть протилежні сенси. Серія Сергія Захарова, — про страждання, про естремум індивідуального переживання і вразливості. А абстрактний об’єкт Антона Логова уособлює віру в Перемогу.

Посередині «Океану Скорботи» — тигреня, що тримається. Фото авторки
Палиця глибокого співчуття. Фото авторки

«Я створила інсталяцію «Океан Скорботи», бо розуміла, що не можна говорити про наш час, забуваючи його важливу частину, — зазначила Лідія Гужва. — Щодня у стрічці новин ми бачимо новини про загиблих, наш час наповнений біллю. В цій роботі використані мішки для тіл і шматки російьских ракет, які прилетіли в Дніпропетровську область і вбивали людей.

З краю цього океану лежить палиця «Концепт глибокого співчуття», це ще одна частина нашого досвіду. Глибокі співчуття замість реальної допомоги часто викликають агресію. Це палиця, якою нібито тикають, чи ми живі. Ще один об’єкт в «Океані Скорботи» — інсталяція «Тримаюсь» Світлани Ландар, іграшкове тигреня, яке знаходить сили продовжувати життя та чекає на Перемогу».

Лідія Гужва зізнається, що після початку повномасштабного вторгнення перестала глибоко переживати втрати, психіка заганяє ці почуття глибоко всередину, бо не здатна справитися.

Інсталяція «Сховище непрожитих почуттів та емоцій». Фото авторки

«Цьому присвячена інсталяція „Сховище непрожитих почуттів та емоцій“. Цю шафу я побачила у Дніпрі, її викинули на вулицю. Загіпнотизувала своєю вразливістю крихкістю, прозорістю, — згадує авторка. — Вона наче приховує всі емоції, сльози, переживання. В цій шафі блимає червоне світло, з неї чутно звуки сирен та українську музику. Вона жива всередині і все відчуває, але поки не чіпаємо ці емоції до Перемоги, бо немає сил все це пережити».

Витвори для інтерактивної інсталяції «Каплиця ЗСУїзму» створив учасник бойових дій Дмитро Коломойцев. Як зауважила кураторка, цей об’єкт — про гумор, герц, рішучість, що дає нам сили виживати. Це артефакти, які уособлюють нашу віру в ЗСУ. Дмитро Коломойцев вирізав з дерева образи Степана Бандери, Тараса Шевченка, Валерія Залужного, зробив статуетки котиків-воїнів. На трюмо розкладені й шеврони підрозділів ЗСУ, і трофеї бійців.

Інсталяція «Каплиця ЗСУїзму». Фото авторки
Інсталяція «Каплиця ЗСУїзму». Фото авторки
Інсталяція «Каплиця ЗСУїзму». Фото авторки

«У центрі такої домашньої каплиці, зробленої з трюмо, — червона кнопка „Стоп-москва“. Її дуже приємно натискати, — поділилася Лідія Гужва. — Це символ маленького індивідуального зусилля, яке можна зробити, щоб зупинити москву. Це може бути і репост, і донат, будь-яка дія, що наближає нашу Перемогу».

На відкритті виступив гурт «Назустріч сонцю», що сформувавався на початку повномасштабного вторгнення з Військового оркестру Оперативного командування «Схід», що базується в місті Дніпро. Як поділилися учасники, з початку широкомасштабної війни вони дали більш як 300 польових концертів-виступів для військових.

На відкритті виступив гурт «Назустріч сонцю». Фото авторки

Також на виставці проходять кінопокази. Щодня показують новели проєкту «Культура vs війна, що ініційовано Асоціацією «Дивись українське» задля фіксації та донесення правди про війну рф проти України через історії боротьби знаних митців. Героями короткометражних фільмів-новел проєкту стали: Сергій Михальчук (кінооператор, військовослужбовець ЗСУ), Ахтем Сеітаблаєв (режисер, актор, військовослужбовець ЗСУ), Сергій Жадан (письменник, музикант, волонтер), Тарас Компаніченко (кобзар, військовослужбовець ЗСУ, гурт «Антитіла»), (музиканти, парамедики ЗСУ), Влада та Костянтин Ліберови (військові фотографи-документалісти).

На виставці проходять кінопокази. Фото: Зліпок часу

Також відвідувачі побачать фільми виробництва студії Lidi Ya Films, створені Лідією Гужвою, — це трилогія «93: Бій за Україну», фільм про роль 91-го полку в обороні Охтирки від російських загарбників у 2022 році «91: Доброго ранку, ми з Охтирки», короткометражні фільми, що розповідають про досвід війни «Будні Танкістів» та «Мереживо».

За розкладом окремих кінопоказів та подій можна стежити на сторінці проєкту.

«Зліпок часу»

Коли: до 30 січня, вт-сб з 12:00 до 18:00
Де: галерея «Лавра», вул. Лаврська, 1
Вхід вільний

Читайте також:

  • Київські дива зимових свят: у столиці показують унікальні розписи та колекцію ляльок-мотанок. Відвідувачі мають змогу побачити роботи, створені у стилі «Київський розпис», що претендує на включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Схожі матеріали

Більше матеріалів автора