Втрата та справедливість: у столиці показують українську стрічку про складний моральний вибір

Estimated read time 2 min read

На великих екранах кияни мають змогу переглянути стрічку «Як там Катя?». Картина була готова ще до повномасштабного вторгнення, довгий час мандрувала фестивалями та нарешті дісталася до глядачів.

«Як там Катя?» — повнометражний дебют київської режисерки Крістіни Тинькевич. У 18 років вона поїхала на навчання за кордон. У Великобританії закінчила Лондонський університет мистецтв, бакалаврський курс у Вестмінстерському університеті та магістратуру в MetFilm School. Деякий час працювала у Парижі у компанії Festival Scope. 2018-го повернулася в Україну.

Першими стрічками Крістіни були документальні короткометражки «Пісня старого моря» (про англійське рибальське селище, 2014) та «Країна» (про координаторку волонтерської організації «Кожен може допомогти», 2015). 2016-го випустила ігровий короткий метр «Солатіум». 2019-го зняла повнометражну документальну картину «Покоління 91» про 16 українців, ровесників Незалежності.

Кадр із фільму.

ПРО ЩО КІНО

Головна героїня Анна (Анастасія Карпенко) — лікарка швидкої допомоги та матір-одиначка, яка є опорою для своєї родини — сестри, матері та 12-річної доньки Каті. Анна прагне подарувати своїй дитині краще життя, ніж у неї.

Вона взяла в кредит квартиру, щоб донька мала свою власну кімнату, але трапилася трагедія: Катю збила машина. Адвокати водія пропонують гроші, аби справа не дійшла до суду. Водночас донька потребує дороговартісного лікування, на яке в Анни немає коштів. Жінка опиняється перед складним моральним вибором.

Крістіна Тинькевич. Фото: Frits De Wit

РЕЖИСЕРКА КРІСТІНА ТИНЬКЕВИЧ ПРО ФІЛЬМ

Ідея прийшла, коли я читала газету і побачила статтю про лікарку швидкої допомоги. Вона приїхала на виклик і мала врятувати чоловіка, який в минулому її зґвалтував. У неї був важкий вибір: рятувати його чи ні. Мене тоді це сильно мучила, я довго думала, а як би я зробила. Звідси й народився сюжет.

Повному метру передував короткий, де також зіграла Анастасія Карпенко. Тоді я вперше з нею працювала, і зрозуміла, що хочу працювати далі. Фільм «Solatium», по суті, 10-хвилинна версія повнометражного фільму (героїня приїжджає на виклик до багатія, який кілька років тому без наслідків у стані сп’яніння збив її доньку — Ред.).

У цій історії я не даю відповідей, що саме треба робити. Намагалася створити глядачеві простір для пошуку відповідей на питання: що я б зробив на місці героїні? Фільм про моральний вибір, про ті внутрішні кордони, які ми перетинаємо.

Крістіна Тинькевич та юна акторка Катерина Козлова. Фото: Evos Film

Мені було цікаво зняти картину, в якій зовнішні обставини тиснули б на героїню такою силою, що вона має змінювати свої моральні орієнтири. Ми часто в житті вважаємо, що знаємо себе і як будемо поводитися в тій чи іншій ситуації. Але коли ситуація настає, поступаємо інакше. Я хотіла створити у фільмі такі ситуації, в яких би глядач поговорив би насамперед сам із собою: що б він зробив і який був би його вибір.

У кінематографі захоплююся східноєвропейськими новими хвилями, зокрема румунською. Один із фільмів-референсів — «Випускний» Крістіана Мунджіу, про моральний компас і вибори всередині людини. Також «Урок» від подружжя болгарських режисерів Крістіни Грожевої і Петара Вилчанова про складний вибір.

У Крістіана Мунджіу мені імпонує стиль роботи з мізансценами. Кожна сцена у нашому фільмі знята одним кадром, він теж так робить. Це мій дебютний фільм. Кажуть, що творча людина має спочатку зробити так, як її улюблений майстер, щоб знайти свій стиль. Це була моя спроба зробити, як мій улюблений майстер.

Картина має багато універсальних тем: втрата близької людини, моральні вибори. Коли показували фільм на міжнародних фестивалях, в деяких епізодах помічали різницю в менталітеті. Наприклад сцена, де Анна розмовляє зі слідчим і питає: а тобі щось пропонували? В Локарно зал засміявся. Ця сцена для наших реалій несмішна, а для іноземців виглядає як іронічна. А в Берліні одна літня пані казала: це неможливо, щоб мати та донька спали в одному ліжку, це якесь збочення. Хтось помічав, що у нас дуже багато паління в кадрі та чи не є це застереженням проти паління. Вони просто не їздили в українській швидкій і не розуміють, як наші лікарі палять.

Фільм створювався до війни. У лютому 2022 року був вже готовий, ми відсилали його на фестивалі, готували прем’єру. Нам підтвердили участь у фестивалі в Локарно на 4-й місяць війни. Нам тоді здавалося, ну кому це потрібно, коли зараз таке відбувається в країні. Надалі я зрозуміла. що в цьому фільмі з’явилися нові сенси, важливі для нашого суспільства, які я туди не закладала. Це втрата близької людини. Втрата дитини була трагедією і до війни. Але, на жаль, через повномасштабне вторгнення, багато хто на собі відчув, що це таке. І для багатьох наша стрічка є навіть терапевтичною.

Режисерка Крістіна Тинькевич, продюсерка Ольга Матат та акторка Анастасія Карпенко.

МІЖНАРОДНІ ВІДЗНАКИ

Світова прем’єра «Як там Катя?» Крістіни Тинькевич відбулась 6 серпня 2022 року на 75-му кінофестивалі у швейцарському Локарно в конкурсній програмі Concorso Cineasti del presente. Фільм отримав дві нагороди фестивалю: спеціальний приз журі Ciné+ та приз за найкращу акторську гру для Анастасії Карпенко.

Анастасія Карпенко з нагродою у Локарно. Фото: фб-сторінка фільму

Загалом фільм «Як там Катя?» побачили глядачі понад 30 кінофестивалів по всьому світу. Стрічку відзначили призом кінокритиків на кінофестивалі CinEast Festival у Люксембурзі. Також картина отримала головний приз фестивалю Around The World in 14 Films в Берліні, відзнаки на Cork International Film Festival в Ірландії («Відзнака молодіжного журі») та Lecce IFF (Спеціальний приз журі).

«Як там Катя» має й головний приз в секції національного конкурсу фестивалю «Молодість» та відповідну нагороду «Скіфський олень».

«Головна героїня стикається з найбільш важливими життєвими конфліктами, характерними для матері в сучасному українському суспільстві, яке переповнене амбівалентностями. Напруга у фільмі зберігається до останнього моменту, але ми намагаємося не втратити надії, бо героїня відчуває відповідальність за свої роздуми та дії», — зазначили члени журі конкурсу.

Нагороди фільму — статуетки леопарда з Локарно та «Скіфський олень». Фото: фб-сторінка фільму

Незабаром картину побачать синефіли й за кордоном. Стримінговий сервіс HBO Europe придбав стрічку для показу після прокату в кінотеатрах.

ВІДГУКИ ГЛЯДАЧІВ

Леся Самаєва (праворуч) на прем’єрі стрічки. Фото: фб-сторінка Лесі Самаєвої

Леся Самаєва, акторка

Це розкішна робота, яка залишиться назавжди у вашому серці про яку ви будете згадувати та повертатися до неї думками і серцем. Ми не можемо уникнути болю в нашому житті, але ми можемо навчитися з ним жити… Це обов’язково до перегляду.

Анастасія Пугач. Фото: Odesa International Film Festival

Анастасія Пугач, продюсерка

Я бачила фільм двічі, і на мою скромну думку, це явище в нашому українському кіно. Тонка соціальна драма, побудована максимально реалістично, але водночас, з багатьма натяками, напівтонами. Майстерно поставлена і знята. Де кожна, навіть маленька роль — майстерна. А за грою Насті Карпенко ви спостерігатимете без бажання відірвати очі від екрана. Одним словом, так щоб без спойлерів, в цьому фільмі є все, за що ви любите європейське кіно (я побачила «Анатомію падіння» через півтора року після перегляду «Як там Катя», але прослідковую паралелі між цими фільмами).

Ірина Цілик. Фото: Юлія Вебер

Ірина Цілик, кінорежисерка, письменниця

Я не можу вам порекомендувати цей фільм для приємного і легкого перегляду, особисто мені дивитися його було тяжко. Тобто цей той фільм, який дуже похмуро і точно нагадує про те, як борючись за справедливість в Україні, можна потрапити у коловорот цинізму, і як важко покарати часом винуватців злочину у світі, де рука руку миє і всі питання вирішує товщина конверта. Продажні менти, впевнені у своїй силі представники влади, оце все… І змучена боротьбою за правду згорьована жінка, яка й сама вже не знає, чи готова вона йти до кінця.

Головну роль в цьому фільмі блискуче зіграла одна з найсильніших, на мою думку, українських актрис мого покоління. Я добре знаю Анастасію Карпенко, бо теж її знімала: вона зіграла маму головного героя у фільмі «Я і Фелікс». У нашому фільмі у Насті роль другорядна, але дуже важлива, і я була дуже втішена своїм точним вибором цієї актриси. А потім я ще подивилася фільм Крістіни, і мене вразило те, як круто Настя зіграла в ньому свою героїню. До речі, за цю роль вона отримала нагороду за «кращу акторську роботу» на кінофестивалі у Локарно.

СПЕЦІАЛЬНИЙ ПОКАЗ У КИЄВІ

У середу, в кінотеатрі KINO42 відбудеться спеціальний показ стрічки та опісля розмова з режисеркою Крістіною Тинькевич.

Коли: 31 січня о 19:30
Де: KINO42, вулиця Костянтинівська, 11Б
Вартість квитків: 150 грн.

Читайте також:

  • У столичному кінотеатрі продовжують покази італійської класики: програма. До 27 лютого кіномани мають змогу переглянути п’ять знакових італійських фільмів 1950-1970 років.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Схожі матеріали

Більше матеріалів автора