Прижиттєву зібрку поезій Василя Симоненка з автографом поета продали на аукціоні

Estimated read time 1 min read

«Тиша і грім» — єдина збірка поезій письменника, яка побачила світ за його життя.

На сайті для колекціонерів Violity користувач із ніком Rockfell виставив її на продаж.

Про це повідомила СУСПІЛЬНЕ.

Прижиттєва збірка поезій Василя Симоненка.
Книга «Тиша і грім» видана у 1962 році

На форзаці поет залишив напис: «Катю! Ave, юна самогубко, morituri te salutant».

Сам автор оголошення зазначає, що кількість підписаних книг невідома, але в історіях аукціонів не було жодної.

Світлина Василя Симоненка у його прижиттєвій збірці з його автографом.

На торгах, які завершились першого лютого, видання продали за 30 тисяч 301 гривню.

На сайті аукціону йдеться про те, що книгу не реставрували.

Про Василя Симоненка Євген Сверстюк писав, що його біографію треба вивчати, як частину історії України. Поет прожив 28 років. Він народився у 1935-му на Полтавщині у селі Біївці Лубенського району. А помер у Черкасах 13 грудня 1963-го у віці 29 років.

Після смерті Симоненка не видавали ще 15 років. Він став також посмертним лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка. ЇЇ присудили поетові у 1995 році.

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» — вже одні лише ці рядки ставили його в ряд з шістдесятниками й правозахисниками. Адже декларувати любов до України у радянські часи було смертельно небезпечно.

Популярність Василя Симоненка була великою при житті, люди переписували вірші й робили невеличкі книжечки.

Саме його поезія дала поштовх руху опору у 60-х та 70-х роках.

Після його смерті також видали збірки «Земне тяжіння» (1964) та книга «Лебеді материнства» (1981).

Також він є автором численних статей, театральних і літературних рецензій, трьох казок для дітей та дорослих: «Цар Плаксій i Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки» та «Казка про Дурила».

Симоненко був літературним бунтарем: не терпів несправедливості, виступав проти компартії, заявляв про самобутність України.

У 1962 році він разом із колегами Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних жертв НКВС у Биківні. Про жахливу знахідку повідомили у міськраду, після цього його почали переслідувати.

До слова, попри велику кількість його публічних виступів по України, нині немає жодного аудіозапису, де б Василь Симоненко читав свою поезію.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»

Схожі матеріали

Більше матеріалів автора