«Ні війні» та чорношкіра модель: у столичному музеї представили твори львівських модерністок

Estimated read time 1 min read

Торік у закладі започаткували цикл «Незавершені історії: нові твори з колекції», у межах якого показували вибрані роботи, що презентували певне мистецьке явище.

Цей формат вирішили продовжити і й 20 24-му, і першою подією стала презентація нових надходжень до колекції — творів львівських модерністок Марґіт Сельської-Райх та Люни-Амалії Дрекслер. Ці роботи дають змогу трохи дізнатися про феномен жінок-художниць об’єднання «artes» та їхню творчість в колі львівського модернізму.

У міжвоєнний період Львів був яскравим мистецьким осередком, де зокрема постала група «artes». Її заснували наприкінці 1929 року, коли до Львова повернулися молоді й радикально налаштовані митці, отримавши навчання у Модерній Академії Фернана Лєже та в інших європейських осередках. Поєднуючи, здавалося б, несумісні впливи, як сюрреалізм та конструктивізм, митці розробляли фотоколаж і фотомонтаж.

«Виставки українського модернізму, які зараз проходять в Європі, на жаль, взагалі не представляють мистецтво Львова, Ужгорода чи Чернівців. Вони географічно обмежуються територією Російської імперії. Проте 1920–1930 роки були дуже багаті у львівському мистецтві, — каже куратор експозиції, дослідник львівського модернізму Андрій Бояров. За його словами, саме тому і вирішили зробити виставку львівських мисткинь в Національному художньому музеї.

Головний об’єкт виставки — колаж «Ні, не хочемо війни» (Nie, nie chcemy wojny) Марґіт Сельської, створений у середині 1930-х. Він став реакцією на передвоєнну політичну ситуацію в Європі.

«Це один з останніх колажів Марґіт, які ще залишились в Україні, — розповідає Андрій Бояров. — Багато робіт виїхало до Польщі, у музеї Лодзя і Вроцлава, бо у нас вони нікого не цікавили. Єврейка за етнічним походженням Марґіт використовує тут християнські символи та польську мову. Ця робота також важлива, бо демонструє, як художниця виходить з тіні свого чоловіка».

Колаж «Ні, не хочемо війни» (Nie, nie chcemy wojny) Марґіт Сельської.
Скульптура «Йоланта» Люни-Амалії Дрекслер.

Друга робота — скульптура «Йоланта» Люни-Амалії Дрекслер 1910 року. Вона зберігалася в архіві родини Сельських (Романа і Марґіт). Люна Дрекслер була їхньою сусідкою, навчалася мистецтву в Парижі, Римі та Мюнхені. Погруддя зображає чорношкіру дівчину. На думку дослідників, це прийомна донька лікаря-гінеколога Фелікса Щасного-Сельського, дядька Романа Сельського, який був до того ж знаним соціалістичним діячем.

Експозиція проєкту.
Експозиція проєкту.

Також відвідувачі мають змогу побачити невідомі досі фотографії Александера Кшивоблоцького 1930-х років, архівні матеріали і портрет Дебори Фогель сучасного художника Влодка Костирка.

3 лютого о 16:00 Андрій Бояров проведе кураторський тур експозицією.

10 лютого о 16:00 відбудеться спілкування з медіаторами

Де: Національний художній музей України, вулиця Михайла Грушевського, 6. Потрапити до музею можна через службовий вхід, розташований з тильного боку будівлі.
Вартість: відвідування експозиції — 50 грн, екскурсії — за вхідним квитком (50 грн).

Читайте також:

  • У столичному музеї представили колекцію хатніх ікон. Народні ікони малювали селяни, які по-своєму переосмислювали церковні сюжети.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Схожі матеріали

Більше матеріалів автора