Будівля, де поєдналися епохи: цікаві факти про київський Пасаж

Estimated read time 3 min read

Однією з найвідоміших столичних архітектурних перлин є будівля Пасажу — довга вулиця-коридор, що з’єднує Хрещатик з вулицею Марії Заньковецької.

Ця локація є справді унікальною для нашого міста, окільки складається з єдиного П-подібного будинку, що займає цілий квартал, поєднуючи житлову забудову з комерційними приміщеннями та розвагами.

«Вечірній Київ» розповідає цікаві факти з історії будівництва Пасажу, його архітектурні особливості, знакові місця та відомих мешканців, а також спробує розгадати таємниці, які зашифровані в оздобленні цієї знакової будівлі.

КОЛИ З’ЯВИЛИСЯ ПЕРШІ БУДИНКИ-ПАСАЖІ

«Малий пасаж» на вулиці Хрещатик. Київ, 1939–1940 рр. ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. обл. 2-28 958

Мода на будівництво будинків-галерей або Пасажів (від фр. passage — прохід) з’явилася наприкінці ХVIII століття у Парижі. Першими ж будівлями цього типу стали: Пасаж Прадо (1785), Галерея Вів’єн (1823). Згодом, це захоплення набуває широкого розповсюдження в багатьох великих містах Європи в другій половині ХІХ століття.

Популярна архітектурна тенденція знаходить своє втілення і у Києві, коли у 1871 році за проєктом Георгія Весмана будується перший київський Пасаж на Хрещатику, 38.

Антон Шанцер та його кінотеатр «Експрес» у Старому Пасажі. Колаж: Наталія Слінкіна

На думку дослідників київської архітектури, ця будівля була одним з найбільш яскравих прикладів «київського ренесансу» з типовим набором алебастрових прикрас у вигляді гірлянд та ліпних вставок. Будівля складалася з двох однакових триповерхових крил, що утворювали глибокий і вузький курдонер.

У Пасажі розміщувалися відомі на той час магазини, крамниці, а також ресторан та кав’ярня, де можна було гарно провести дозвілля. Також на початку ХХ століття в будівлі відкрився легендарний Кінотеатр «Шанцера».

На жаль, пам’ятка була зруйнована у 1941 році, внаслідок руйнівної пожежі на Хрещатику.

ОСТАННІЙ ГРАНДІОЗНИЙ ПРОЄКТ СТАРОГО КИЄВА

Старий Хрещатику на початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел

Історія «Нового» або «Великого» Пасажу, який чудово відомий сьогодні усім киянам та гостям міста, почалася ще у 1910-х роках, коли представники Київського відділення страхового товариства «росія» придбали за 1,5 млн. рублів колишню садибу Мартина Штифлера для зведення елітної комерційної нерухомості.

Будівля страхового товариства на Хрещатику, яке замовило будівництво Пасажу. Фото з відкритих джерел

На замовлення цієї престижної установи, київський архітектор Павло Андрєєв розробив величний комплекс Пасажу у стилі неокласицизму. Враховуючи специфічні розміри садиби, що нагадувала вузький витягнутий прямокутник, зодчий запропонував звести паралельно два корпуси, які утворюють усередині вулицю-коридор.

Фасади архітектор запропонував прикрасити оригінальними ліпними фігурами та барельєфами, а в лінію Пасажу вніс ледь помітний злам, що створює незрозумілий затишок і необхідну в мистецтві «неправильність».

Будівництво цього грандіозного проєкту розпочалося у 1913 році. Першим з’явився корпус з аркою на на вулиці Марії Звньковецької (Мьорингівської), від якої згодом простяглися два довгих паралельних крила завдовжки приблизно 130 метрів.

Через видовженість ділянки, архітектор Павло Андрєєв зробив будинок видовженої П-подібної форми. Фото: Тетяна Асадчева

Будівництво тривало лише рік та декілька місяців, за цей час проєкт вдалося реалізувати на ⅔. проте у 1914 році роботи прериває початок І Світової війни, що спричинила глибоку економічну кризу.

Останнє запроєктоване крило, з велетенською аркою з боку Хрещатику, що мало б завершити цей архітектурний проєкт, залишилося нереалізованим. Тому, будівля спочатку не мала прямого виходу на вулицю Хрещатик, а потрапити до неї було можливо лише через арку триповерхової будівлі.

Київський пасаж у 1930-х. Фото з відкритих джерел

Попри це, приміщення в новозбудованому Пасажі активно здавалися в оренду: перші поверхи незакінченого будинку займали крамниці (для них збудували великі вікна арочного типу), на горішніх поверхах, поділених на секції, розташовувалися квартири та контори підприємств.

ВІД КОМЕРЦІЇ ДО ДИТЯЧОГО СВІТУ

З середини 1930-1990-ті в Пасажі діяли різноманітні дитячі крамниці. Фото: спільнота «Старі фото Києва»
Пасаж -популярне місце для прогулянок. Фото: спільнота «Старі фото Києва»

Після встановлення радянської влади та націоналізації будівлі, змінилося також і її призначення: замість численних крамниць та перукарень до Пасажу переїхали різні установи, а у житлових картирах оселилися представники партійної номенклатури.

У середині 1930-х за ініціативи тогочасної влади у будівлі відкрився великий торгівельний дитячий заклад. Тоді ж була проведена реконструкція будівля з перебудовою головного входу.

За проєктом архітектора Олександра Лінецького у передній частині двору був облаштований невеличкий майданчик з фонтаном, який сполучав прохід з головним входом, що мав вигляд трипролітного проходу.

У Пасажі розмістилися близько 20 різноманітних магазинів «Дитячого світу», які пропонували вельми широкий асортимент одягу та іграшок для малечі. Також батьки могли придбати учнівське приладдя і навіть замовити дитячі меблі.

Шкільний базар в Пасажі у 1980-ті. Фото: Жанна Кучеренко

За спогадами тогочасних киян, дизайн інтер’єрів крамниць був максимально наближений до світосприйняття дітей, а на стінах діти могли бачити героїв своїх улюблених казок.

Також у Пасажі діяла дитяча кондитерська і навіть перукарня.

«Досвід створення „Дитячого світу“ в таких розмірах і масштабах ще ніде, навіть у найбільших містах Країни Рад досі не створювався», — зазначив про свій проєкт архітектор Олександр Лінецький у виданні «Соціалістичний Київ» за 1936 рік.

Магазин одягу для дітей «Оксанка» в Пасажі на світлині 1970-х. Фото: спільнота «Старі фото Києва»

Дитячі крамниці припинили свою роботу в роки ІІ Світової війни, і після повоєнної відбудови знову радували киян вельми широким асортиментом дитячого одягу, галантереї та трикотажу, а книжковою та канцелярською крамницями тощо.

У Пасажі тривалий час розміщувалася знаменита Дитяча Аптека. Чимало киян старшого покоління досі пам’ятають скульптури Лікаря Айболитя з фонендоскопом, який надає медичну допомогу гіпопотамчику.

Варто згадати, що «Дитячий світ» у Пасажі проіснував до середини 1990-х років, згодом перетворвшись на сучасний квартал елітних бутиків та ресторанів, який нам звично бачити і сьогодні.

ВІДБУДОВА 1950-х

Вид центральної частини м. Києва. На передньому плані — вхід до відбудованого Пасажу. 10 вересня 1953 р. Автор зйомки С. ШиманськийЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. обл. 2-82 802

У роки ІІ Світовоїй війни будівля Пасажу зазнала також значних пошкоджень і руйнувань.

Тож під час відбудови Хрещатика у 1950-х роках, за проєктом відомого радянського архітектора Олександра Малиновського був збудований ефектний об’єм із монументальною аркою, що доповнювався монументальними скульптурними композиціями з образами колгоспників з пухким снопом пшениці, а також трудівників промисловості біля креслення.

У 1990-х скультури демонтували для реставрації через аварійний стан, однак на своє звичне місце вони так і не повернулися.

Попри це, монументальна арка підкреслює архітектурну та просторову довершенність самої споруди. Також її будівництво нарешті вирішило гостре питання з виходом Пасажу в сторону вулиці Хрещатик.

Пасаж у 1960-ті роки та втрачені нині скульптури обабіч арки. Фото: «Ретро-Київ»

На думку багатьох дослідників Києва, ця ідея була втілена завдяки концепції відбудови нашого міста від головного архітектора Києва Олександра Власова, який запропонував значно розширити вулицю Хрещатик, як її проїзжої частини, так і тротуарів.

Пасаж у 1962 році. Фото: Андрій Левченко

Наталія Кондель-Пермінова — відома сучасна дослідниця забудови головної вулиці Києва у своїй книзі «Хрещатик — комунікатор між часами» зазначає:

«Відновлені по ІІ Світовій будівлі Пасажу залучені до спільної гри архітектурних форм двох стилістичних епох — неокласицизму 1910-х та арт-деко 1940-1950-х років. Так, житлові коруси пасажу отримали двостороннє освітлення, а зовнішня сторона Пасажу стала привабливим фасадом з чотириколонним портиком, балконами, еркерами та галереєю літнього ресторану, перед яким на вулиці Архітектора Городецького (Карла Макса) розкинувся затишний сквер…»

Також дослідниця стверджує, що склепіння арки з радянською символікую символічно розмежовує «капіталістичний» та «соціалістичний» Київ.

ВІДОМІ МЕШКАНЦІ ПАСАЖУ

За кількістю відомих мешканців Пасаж займає провідне місце у Києві. Фото: Тетяна Асадчева

До початку ІІ світової війни, у Пасажі проживав видатний київський архітектор Валеріян Риков. На жаль, у період окупації міста 1941-1943 років, його помешкання було сильно пошкодження внаслідок пожежі на Хрещатику, а сам він невдовзі помер. Тоді ж було втрачено і значну частину його архівних документів, які дозволили б ретельно досліджувати спадщину цього талановитого зодчого…

Після відновлення будівлі у 1950-ті роки, Пасаж перетворився на елітну нерухомість української столиці. Влада міста виділяла тут житло відомим діячам культури, науки та спорту.

Меморіальні дошки Борису Гмирі та Володимиру Гришку. Фото: Тетяна Асадчева

У Пасажі мешкали видатні оперні співаки Борис Гмиря та Михайло Гришко, композитор Герман Жуковський, знаменита акторка Ольга Кусенко, лікар Анатолій Міхньов, дитячий поет Іван Нехода та письменник Віктор Некрасов.

Тому не дивно, що за кількістю меморіальних дошок на фасаді, Пасаж може зрівнятися хіба що з «РОЛІТОМ» (Житловий кооператив робітників літератури) на вулиці Богдана Хмельницького.

ПРО ЩО РОЗПОВІДАЮТЬ БАРЕЛЬЄФИ БУДІВЛІ

Жіночий маскарон на фасаді Пасажу. Фото з відкритих джерел

Фасади споруди прикрашають оригінальні рельєфні вставки у вигляді маскаронів, гірлян та фігурних композицій.

Тривалий час ці зображення залишалися малодослідженими, поки не привернули увагу чудового київського письменника Віктора Некрасова — одного з найвідоміших мешканців Пасажу.

«Проживши в Пасажі двадцять п’ять років, я тільки зараз виявив на його фасаді, точніше, фасадах, безліч найцікавіших речей. Виявив, наприклад, крім чоловічих і жіночих голів, молодих і літніх, незліченну кількість гербів, гірлянд, що підтримуються геніями, що літають, янголят, орлів, бичачих черепів, нічних сов з розкритими крилами, факелів, жезлів Меркурія, баранячих голів з підвішеними до рогів безліч барельєфів — дітей, які грають з левом і левицею, оголених чоловіків і жінок, з яких я точно дізнався одного тільки Нептуна по тризубцю в руках, якісь пари, що обіймаються», — згадував письменник у своїх спогадах.

Віктор Некрасов вважав, що амфори з вином символізують бенкет, веселість; русалки — спокусу; ананаси, баранячі голови — достаток; Меркурій — торгівлю; нічні сови з розпростертими криламі — мудрість і обачність.

Барельєф «Психея та Амур».Фото: Тетяна Асадчева
Барельєф «Афродіта та Гефест». Фото: Тетяна Асадчева
Барельєф з Посейдоном та його коханою. Фото: Тетяна Асадчева
Барельєф з Прометеєм. Фото: Тетяна Асадчева

Окрасою оздоблення фасаду є барельєфи зі зображенням сцен з античної міфології, пререважно романтичного змісту. Так на одному з них можна легко впізнати давньогрецького бока морів-Пойсейдона з тризубом в руках. На думку дослідників, на барельєфі зображена сцена його одруження з Амфітритою.

Інше панно присвячене міфу про Амура та Психею, де чарівна юна дівчина солодко дивиться на свого коханого.

На третьому панно можна побачити історію бунтівного титана Прометея, який викрав вогонь з Олімпу, щоб віддати його людям. Ще одна композиція присвячена історії богині краси Афродіти та її чоловіка — покровителя ремесел Гефеста.

ЛЕГЕНДАРНЕ КАФЕ

Кафе «Вечірній Київ» у Пасажі на початку 2000-х. Фото: Володимир Фалін

У різний час на території Пасажі діяли різні кав’ярні та ресторани, зокрема кафе-бар «Зоряний» чи «Морозиво». Найбільш культовим серед них було кафе «Вечірній Київ», яке з’явилося у Пасажі у 1980-ті.

За спогадами багатьох киян, інтер’єр кафе прикрашали яскраві рожеві стіни та клітини з папужками, але відвідувачі приходили не лише, щоб помилуватися екзотичними птахами, а щоб поласувати дивовижним морозивом, що вважалося візитівкою закладу та готувалося за італійським рецептом.

Порція складалася з трьох кульок, а в асортименті було представлено близько 10 різних смаків. Також при бажанні їх можна було посипати горішками чи тертим шоколадом, а для дорослих морозиво поливали лікером. Також улюблене морозиво можна було взяти з собою на вагу.

Наразі територію Пасажу займають елітні бутіки та автівки. Фото: Тетяна Асадчева

«Ціни та обстановка — комунізм. І навіть вазочки для морозива — як колись… Але яке морозиво! Такого ніколи й ніде не їла! Я досі не можу собі знайти таке, яке наближалося б до того з „Вечірнього Києва“» — згадує це популярне кафе киянка Олена.

Легендарний заклад проіснував до середини 2000-х років. Зараз на його місці знаходиться бутік знаменитого бреду Louis Vuitton.

КАВА З ГОРОДЕЦЬКИМ ТА ДВІ МІНІАТЮРИ

Пам’ятник Владиславові Городецькому. Фото: Ольга Косова

Гуляючи Пасажем, неможливо оминути увагою пам’ятник видатному кивському архітектору Владиславові Городецькому, що з’явився тут у 2004 році. Його автор, талановитий сучасний скульптор Володимир Щур ретельно відтворив зовнішність зодчого та деталі його одягу.

На столику, за яким сидить архітектор, лежить книга «Владислав Городецький. В джунглях Африки. Щоденник мисливця», в якій він описав свої екзотичні пригоди в Африці, який побачив світ 1914 року і ровесник Пасажу. А поряд залишили порожній стілець для охочих посидіти поряд з монументом видатного київського зодчого та зробити фото на згадку.

Ще одним цікавим пам’ятним знаком Пасажу є згадка про київський магазин всесвітньовідомого ювеліра Карла Фаберже, який не витримав конкуренції з місцевим майстром Йосипом Маршаком. У 1910 році француз закрив свою ювелірну крамницю, зазначивши наостанок: «Двом ведмедям не місце в одній берлозі».

Міні-скульптурка «Київський екіпаж». Фото: Тетяна Асадчева
Міні-скульптурка «Київська пектораль». Фото: Тетяна Асадчева

Також київський Пассаж став місцем одразу для двох міні-скульптурок проєкту «Шукай» Юлії Бевзенко. Одна з них — це копія знаменитої Скіфської пекторалі, золотої прикраси на шию, якій біля 2.5 тис. років. Друга є зменшеною копією одного з перших автомобілів нашого міста.

Київський Пасаж — місце, що приховує чимало цікавих історій та легенд.

Також незвична вулиця-коридор вже понад 100 років залишається однією з найпопулярніших та найромантичніших локацій київського середмістя. Не даремно, саме Пасаж важається частиною Душі нашого великого та прекрасного міста.

***

Нагадаємо, що у 2021 році у Пасажі ліквідували незаконну стоянку для автомобілів, створивши муніципальний паркінг.

До теми: Коти, пугачі, блазні та чудовиська: таємниці містичного будинку на Гоголівській. Загадкова кам’яниця у стилі модерн з елементами готики була збудована архітектором Володимиром Безсмертним у 1909 році на замовлення генерал-майора Фердинанда Августовича Ягимовського, ставши справжньою архітектурною родзинкою старого Києва.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»

Схожі матеріали

Більше матеріалів автора